Новини
Сьогодні – річниця загибелі Героя, Вайло Володимира Сергійовича! Чотири роки болю і пам’яті. Василівська міська територіальна громада схиляє голову в скорботі та згадує одного з найкращих Захисників України, чоловіка, батька, сина.
Володимир Сергійович, головний сержант 23-ї окремої бригади охорони громадського порядку (в/ч 3033) «Хортиця» Південного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України, загинув 20 квітня 2022 року в місті Маріуполь під час оборони металургійного заводу «Азовсталь» — саме там у місці, що стало символом незламності та страшної ціни, яку українці платять за свою свободу. Його життя обірвала куля ворожого снайпера. Воїнові назавжди 36 років.
Володимир народився 14 травня 1985 року в селі Кам’янське Василівського району Запорізької області, був молодшим сином у родині. З дитинства — щирий, добрий, відкритий до людей. Його світлі очі й тепла усмішка залишаться в пам’яті кожного, хто його знав.
Навчався у місцевій школі, після 9 класу вступив до Василівського професійного ліцею, де здобув професію кухаря. Та справжнє його покликання було іншим — дорога та техніка. Автомобілі, рух, відчуття швидкості давали йому відчуття свободи, а за кермом він був саме на своєму місці.
У грудні 2007 року Володимир розпочав військову службу за контрактом у 19-му окремому батальйоні. З 2018 року продовжив службу у 23-й окремій бригаді охорони громадського порядку «Хортиця» на посаді водія. Починаючи з 2015 року, у складі зведеного загону підрозділів Національної гвардії України виконував службово-бойові завдання в районі проведення операції Об’єднаних сил у Донецькій області, проявивши себе як відданий захисник і надійний побратим.
Повномасштабне вторгнення він зустрів разом із побратимами в Маріуполі. Пройшов через важкі вуличні бої, оборону заводу Ілліча, прорив на «Азовсталь». Саме там, у місті, що стало символом боротьби й незламності, обірвалося його життя.
Через надзвичайно складні обставини та постійну небезпеку на той момент тіло Володимира не вдалося евакуювати, і досі воно не повернуте до рідної землі.
У 2011 році Володимир одружився. У родині народилися двоє дітей: донька — у 2013 році, у День Державного Прапора України, та син — у 2020 році. Він був люблячим і турботливим батьком, який умів бути з дітьми по-справжньому — у грі, у сміху, у кожній миті, яку не відкладають «на потім». Таким татом, якого чекають, до якого біжать і якого не хочуть відпускати.
Указом Президента України від 24 травня 2022 року №368 Володимира Вайла нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
У глибокій скорботі за Героєм залишилися дружина, діти та батьки. Пам’ять про нього — жива. У серцях рідних, у вдячності побратимів, у кожному мирному дні, за який він віддав своє життя.
Інформаційний очерк підготовлено особисто дружиною воїна Тетяною Вайло
Середа, 22 Квітня 2026 09:37 | Переглядів: 50 | Поділитися:
