Василівська міська військова адміністрація
Василівського району Запорізької області

Офіційна інформація для протидії дезінформації

КОМУНІКАЦІЙНА РАМКА стосовно Закону України «Про захист конституційного ладу у сфері релігійних організацій»

20 серпня 2024 року Верховна Рада України прийняла Закон України
No 3894—ІХ «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних
організацій» (далі — Закон). «ЗА» у другому читанні проголосувало 265
народних обранців.
Зважаючи на те, що Російська православна церква (далі — РПЦ) є
ідеологічним продовженням режиму держави-агресора та співучасницею
воєнних злочинів і злочинів проти людяності, що вчиняються від імені
Російської Федерації, її діяльність на території України забороняється.
Примітно, що у своїй Резолюції 2540 (2024) Парламентська асамблея Ради
Європи оперативно засудила діяльність РПЦ, а Парламент Естонії визнав її
терористичною.
Відповідно до Закону релігійні організації, пов’язані з РПЦ, повинні вийти
з її складу. Для цього їм надаються широкі можливості в межах чітко
прописаної процедури. Державна служба України з етнополітики та свободи
совісті (ДЕСС) забезпечує дослідження, яке встановлює наявність чи
відсутність входження тієї чи іншої релігійної організації в Україні до складу
РПЦ. У разі якщо факт такого входження встановлено, ДЕСС надсилає до цієї
релігійної організації припис. Наприклад, представники релігійної організації
входять до керівних органів РПЦ (Синоду, Архієрейського Собору,
Синодальних комісій, Міжсоборної присутності). У такому разі припис
міститиме вимогу вийти зі складу цих органів і надати відповідні докази.
Відтак, положення Закону про недопущення діяльності релігійних організацій,
афілійованих з РПЦ, до цієї релігійної організації не застосовуватиметься.
Релігієзнавча експертиза, здійснення якої на початку 2023 року
забезпечила ДЕСС, встановила, що Українська православна церква (далі —
УПЦ) є частиною РПЦ. Чи означає це, що заборона діяльності РПЦ тягне за
собою автоматичну заборону діяльності УПЦ?
Ні, не означає. У Законі чітко визначено, що в Україні заборонена
діяльність РПЦ, яка є іноземною релігійною організацією, чий центр
знаходиться в країні-агресорі, та яка зареєстрована відповідно до законодавства
іноземної держави. До релігійних організацій, афілійованих із РПЦ,
застосовуватиметься описана вище процедура. Тобто, після отримання
припису, вони повинні будуть вийти зі складу РПЦ.
У разі якщо релігійна організація відмовиться виконати припис, ДЕСС
матиме право звернутися до суду. Й суд — і тільки суд, як це має бути в
демократичному суспільстві — вирішуватиме питання про припинення цієї
релігійної організації.

Деякі коментатори наполягають на тому, що Закон означає фактичну
заборону УПЦ, тому що ця Церква не зможе виконати щонайменше одну його
вимогу. Зокрема, Закон визначає, що ознакою афіліації релігійної організації з
РПЦ є згадка у Статуті РПЦ про входження УПЦ до її складу. Внесення змін до
Статуту РПЦ знаходиться поза межами контролю УПЦ, як наголошують такі
коментатори, а Московський патріархат навряд чи погодиться на те, щоби
виключити цю згадку зі своїх статутних документів.
Однак такі коментарі виходять з неуважного прочитання Закону. У ньому
чітко встановлено, що відповідне положення не застосовується, у разі якщо
особи, які входять до керівних органів РПЦ, публічно заявляють про свій вихід
з її керівних органів і розривають зв’язок із цією Церквою.
1 червня 2023 року, відповідаючи на запит ієрархів УПЦ щодо заходів, які
можна вжити, щоб їх не вважали частиною РПЦ, ДЕСС у своєму листі, серед
іншого, зазначила таке:
 оприлюднити офіційний документ органу церковної влади або особи
(осіб), уповноважених говорити від імені УПЦ, про вихід УПЦ з усіма
її єпархіями, синодальними установами, благочиннями, монастирями,
духовними навчальними закладами, братствами, сестринствами,
парафіями та місіями зі складу РПЦ;
 архієреям та клірикам УПЦ, які входять до складу єпископату РПЦ, її
Синоду, синодальних установ, комісій Міжсоборної присутності,
надіслати заяви про вихід з них і оприлюднити ці заяви;
 офіційно повідомити помісні православні церкви про вихід УПЦ зі
складу РПЦ.
Україна не вимагає від УПЦ ані зрадити віровчення православної церкви,
ані змінити літургійні, богословські практики чи мову богослужіння, ані
перейти на інший літургійний календар. Єдина вимога, на якій наполягає Закон,
— вийти зі складу РПЦ, яка є учасником у війні проти України.
Понад те, історії відомо, як в Массачусетсі, Пенсильванія та в інших
американських колоніях було прийнято акти, де молитва за британський
парламент і короля Великобританії оголошувалася зрадою батьківщини.
Примітно, що Англіканська церква, яка діяла на той час у США, визнала за
необхідне перейменуватися на Протестантську єпископальну церкву в
Сполучних Штатах Америки. У такий спосіб вона підкреслила, що розриває
зв’язки з церквою, яка була бастіоном ворога.
Слід визнати, що українська влада має не менше підстав для обмеження
підривної діяльності РПЦ на території України, ніж прийнята урядами Австрії,
Бельгії, Нідерландів, Данії та Франції заборона на носіння бурки у громадських
місцях або заборона на будівництво мінаретів у Швейцарії.
Таким чином Закон переслідує легітимну мету недопущення підривної
діяльності РПЦ на території України.
РПЦ стала найзапеклішим ворогом не лише української державності, але й
релігійної свободи. З моменту російського вторгнення в Україну у 2014 році,
РПЦ виправдала вбивства близько 50 священиків, богословів і пасторів, деякі з

яких були знайдені в богослужбових облаченнях. Окупанти повністю або
частково зруйнували понад 630 культових споруд і місць поклоніння. Вони
закривають молитовні будинки, переслідують віруючих і катують релігійних
лідерів. Фактично на тимчасово окупованих територіях вільно може діяти лише
РПЦ. Багато міст, наприклад, Мелітополь, Бердянськ, зіштовхнулися з тим, що
РПЦ захопила культові споруди та молитовні будинки, насильно вигнавши з
них законних власників.
До того ж, Закон є необхідним для демократичного суспільства, оскільки
захищає конституційний лад, громадську безпеку та основоположні свободи;
досягає мети у найменш обтяжливий спосіб, оскільки слідує демократичній
процедурі, а також не накладає тягаря на совість віруючих. Адже
підпорядкування Московському патріархату не є складовою вчення
православної церкви.
Закон не спрямований на заборону будь-якої церкви в Україні. Але він не
допускає підпорядкування релігійних організацій України центрам, які
спрямовані на знищення української державності, культури, ідентичності.
Відзначимо, що зв’язки з центрами в країні-агресорі, уже розірвали
Старообрядницька церква, а також Істинно-Православна церква.
Україна пишалася і пишається досягненнями у сфері релігійної свободи. У
неї не було ані заборонених церков, ані зачинених храмів. Російське
вторгнення, в якому РПЦ взяла активну участь, змусило нашу країну захистити
себе від зловживання і маніпуляції релігією з боку держави-агресора.
Так, 11 квітня 2024 року Всеукраїнська рада церков і релігійних
організацій (далі — ВРЦРО) заявила, що жодна організація — світська або
релігійна, — центр якої знаходиться в державі-агресорі, не може діяти в
Україні. 16 серпня 2024 року під час зустрічі з Президентом України члени
ВРЦРО підтвердили свою позицію й підтримали курс Президента на духовну
незалежність країни. Водночас вони підкреслили, що навіть в умовах жорстокої
кровопролитної війни в Україні пошановується релігійна свобода, яка не зазнає
утисків.
Цю позицію підтверджують і соціологічні опитування. Так, згідно з
дослідженнями Центру Разумкова, більшість респондентів відповіли, що в
Україні існує свобода совісті. Також, майже 60% опитаних заявили, що
відносини між віруючими різних конфесій є нормальними, та лише 4%
відповіли — що конфліктними.
Між тим, як зазначено в останньому звіті Pew Research Center,
оприлюдненому 5 березня 2024 року, показники України за індексом
державних релігійних обмежень не лише кращі, порівняно із пострадянськими
країнами, але й із шістьма західноєвропейськими демократіями.
Закон не є забороною УПЦ. Він лише не дозволяє підпорядкованість
релігійних організацій на території України РПЦ, яка проголосила «священну
війну» проти України.

Application
To the letter of the DESS

COMMUNICATION RAMKАconcerning the

Law of Ukraine "on Protection of the Constitutional order in the sphere of

religious organizations"

On August 20, 2024, the Verkhovna Rada of Ukraine adopted the Law of
Ukraine No. 3894-IX “on Protection of the Constitutional order in the sphere of
Activity of religious organizations” (hereinafter – the Law). “FOR” in the second
reading voted 265 people’s deputies.
Considering that the Russian Orthodox Church (hereinafter referred to as the
ROC) is an ideological continuation of the regime of the aggressor state and an
accomplice in war crimes and crimes against humanity committed on behalf of the
Russian Federation, its activities on the territory of Ukraine are prohibited.
It is noteworthy that in its Resolution 2540 (2024), the Parliamentary Assembly
of the Council of Europe promptly condemned the activities of the ROC, and the
Estonian Parliament recognized it as terrorist.
According to the Law, religious organizations associated with the ROC should
withdraw from its membership. To do this, they are provided with ample
opportunities within a clearly prescribed procedure. The State Service of Ukraine for
Ethnopolitics and Freedom of conscience (DESS) provides a study that establishes
the presence or absence of the entry of a particular religious organization in Ukraine
into the ROC. If the fact of such an entry is established, the DESS shall send a
prescription to this religious organization. For example, representatives of a religious
organization are members of the governing bodies of the ROC (Synod, Bishops’
Council, Synodal Commissions, Inter-Conciliar presence). In this case, the order will
contain the requirement to withdraw from these bodies and provide relevant evidence.
Therefore, the provisions of the Law on Prevention of activities of religious
organizations affiliated with the ROC will not apply to this religious organization.
The religious expertise provided by the DESS in early 2023 established that the
Ukrainian Orthodox Church (hereinafter referred to as the UOC) is part of the ROC.
Does this mean that the ban on the activities of the ROC entails an automatic ban on
the activities of the UOC?
No, it doesn't mean. The Law clearly states that the activity of the ROC, which
is a foreign religious organization whose center is located in the aggressor country, is
prohibited in Ukraine, and which is registered in accordance with the legislation of a
foreign state. The procedure described above will apply to religious organizations
affiliated with the ROC. That is, after receiving the order, they will have to withdraw
from the ROC.

If a religious organization refuses to comply with the order, the DESS will have
the right to go to court. Both the court – and only the court, as it should be in a
democratic society – will decide on the termination of this religious organization.
Some commentators insist that the law means an actual ban on the UOC,
because this Church will not be able to fulfill at least one of its requirements. In
particular, the Law determines that the affiliation of a religious organization with the
ROC is marked by the mention in the Statute of the ROC of the entry of the UOC
into its composition. Amendments to the Statute of the ROC are beyond the control
of the UOC, as noted by such commentators, and the Moscow Patriarchate is unlikely
to agree to exclude this mention from its statutory documents.
However, such comments come from an inattentive reading of the law. It
clearly establishes that the relevant provision does not apply if persons belonging to
the governing bodies of the ROC publicly declare their withdrawal from its
governing bodies and break ties with this Church.
On June 1, 2023, responding to the request of the hierarchs of the UOC
regarding the measures that can be taken so that they are not considered part of the
ROC, the DESS in its letter, among other things, noted the following:
 To publish an official document of the church authority or person
(persons) authorized to speak on behalf of the UOC, on the withdrawal of the
UOC with all its dioceses, synodal institutions, charitable works, monasteries,
spiritual educational institutions, fraternities, sisterhoods, parishes and missions
from the ROC;
 Bishops and clergy of the UOC, who are members of the episcopate of
the ROC, its Synod, synodal institutions, commissions of the Interconciliar
presence, send statements about their withdrawal and publish these statements;
 Officially inform the local Orthodox churches about the withdrawal of
the UOC from the ROC.
Ukraine does not require the UOC to betray the beliefs of the Orthodox Church,
nor to change liturgical, theological practices or the language of worship, nor to
switch to another liturgical calendar. The only requirement that the Law insists is to
withdraw from the ROC, which is a participant in the war against Ukraine.
Moreover, history is known as in Massachusetts, Pennsylvania and other
American colonies was adopted acts, where prayer for the British Parliament and the
King of Great Britain was declared a betrayal of the homeland. It is noteworthy that
the Anglican Church, which operated at that time in the United States, found it
necessary to rename itself into a Protestant Episcopal Church in the United States. In
this way, she stressed that she was breaking ties with the church, which was the
bastion of the enemy.
It should be recognized that the Ukrainian authorities have no less reason to
limit the subversive activities of the Russian Orthodox Church in Ukraine than the
ban on wearing burkas in public places adopted by the governments of Austria,
Belgium, the Netherlands, Denmark and France or the ban on the construction of
minarets in Switzerland.

Thus, the Law pursues a legitimate goal of preventing the subversive activities
of the ROC on the territory of Ukraine.
The ROC has become the most bitter enemy not only of Ukrainian statehood,
but also of religious freedom. Since the Russian invasion of Ukraine in 2014, the
ROC has acquitted about 50 priests, theologians and pastors, some of whom have
been found in liturgical areas. The invaders completely or partially destroyed more
than 630 religious buildings and places of worship. They close prayer houses,
persecute believers and torture religious leaders. In fact, only the ROC can operate
freely in the temporarily occupied territories. Many cities, for example, Melitopol,
Berdyansk, faced with the fact, that the ROC seized religious buildings and prayer
houses, forcibly expelled from them the legitimate owners.
Moreover, the Law is necessary for a democratic society because it protects
constitutional order, public security and fundamental freedoms; it achieves the goal
in the least burdensome way, since it follows a democratic procedure, and does not
impose a burden on the conscience of believers. After all, the subordination of the
Moscow Patriarchate is not part of the teachings of the Orthodox Church.
The law is not aimed at banning any church in Ukraine. But it does not allow
the subordination of religious organizations of Ukraine to centers that are aimed at
the destruction of Ukrainian statehood, culture, identity. It should be noted that
relations with centers in the aggressor country have already broken the Old believers’
Church, as well as the true Orthodox Church.
Ukraine is proud and proud of achievements in the field of religious freedom.
There were no forbidden churches or closed temples. The Russian invasion, in which
the ROC took an active part, forced our country to protect itself from the abuse and
manipulation of religion by the aggressor state.
Thus, on April 11, 2024, the all-Ukrainian Council of Churches and religious
organizations (hereinafter – AUCRO) stated that no organization – secular or
religious, whose center is located in the aggressor state, can not operate in Ukraine.
On August 16, 2024, during a meeting with the President of Ukraine, AUCRO
members confirmed their position and supported the President's course for spiritual
independence of the country. At the same time, they stressed that even in the
conditions of a brutal bloody war in Ukraine, religious freedom is respected, which is
not subjected to harassment.
This position is confirmed by sociological surveys. Thus, according to the
Razumkov Centre’s research, the majority of respondents said that there is freedom
of conscience in Ukraine. Also, almost 60% of respondents said that the relationship
between believers of different faiths is normal, and only 4% said that conflict.
Meanwhile, as indicated in the latest Pew Research Center report published on
March 5, 2024, Ukraine’s indicators on the State religious restrictions Index are not
only better than those of post-Soviet countries, but also with six Western European
democracies.
The law is not a ban on the UOC. It only does not allow the subordination of
religious organizations on the territory of Ukraine of the ROC, which declared a
“holy war” against Ukraine.