Василівська міська військова адміністрація
Василівського району Запорізької області

ГРОМАДА У СКОРБОТІ

Жовто-блакитний стяг, омитий кров’ю Захисника, проростає червоно-чорним болем - кольорами боротьби, гідності і нескореності.

Солдат Богдан Віталійович Князєв, позивний «Хохол», загинув 17 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Сухий Яр Покровського району Донецької області. Вірний Військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконуючи військовий обов’язок із захисту Батьківщини та відсічі збройній агресії російської федерації проти України, він віддав найдорожче — своє життя.

Тривалий час Захисник вважався зниклим безвісти. Назавжди йому залишиться 31 рік.

Богдан народився 06 лютого 1993 року. Дитинство і юність провів у м. Запоріжжі. Навчався у Запорізькій гімназії № 61. Після закінчення 9 класів вступив до Державного навчального закладу «Запорізьке професійно-технічне училище № 1», де здобув професію «Кухаря. Бармена. Офіціанта».

Найбільшою цінністю і головною мотивацією для нього була родина. Він завжди відчував відповідальність за близьких, дбав про них і намагався бути надійною опорою для своєї сім’ї.

Життєвий шлях Богдана був різноманітним і насиченим. За здобутою професією він не працював, натомість шукав справу до душі. Працював на будівництві, ремонтував автомобілі, був водієм таксі Bolt, працював у сфері доставки води. Як активний громадянин певний час був членом Комітету Запорізької правозахисної антикорупційної Народної Ради з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією.

Особливе місце в його житті займала музика. Богдан любив грати на домбрі та мав тонке відчуття мистецтва. Ще однією його пристрастю була техніка та автомобілі. Він умів полагодити практично все — від автомобіля до телевізора чи мобільного телефона. Про таких людей зазвичай кажуть: «має золоті руки».

З початком повномасштабного вторгнення Богдан активно долучився до волонтерської діяльності. Він організовував допомогу військовослужбовцям на різних напрямках, особливо на сході України, забезпечуючи їх транспортом, спорядженням, продуктами та іншими необхідними речами. Працював у волонтерському штабі «Червона калина» у місті Стрий Львівської області, одночасно працюючи водієм таксі.

У квітні 2024 року Богдан був мобілізований до лав Збройних Сил України. Захищав Україну на Покровському напрямку Донецької області. Після тяжкого поранення пройшов лікування та реабілітацію, але, не вагаючись, повернувся до побратимів і продовжив службу на посаді водія-електрика 2-ї мінометної батареї військової частини А4862.

До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі, мужнім воїном і гідним Захисником України.

Богдан був життєрадісною, сильною та щирою людиною. Його пам’ятають як оптиміста з чудовим почуттям гумору, вірного друга, люблячого сина, брата і батька.

«Це була людина-титан — вольова, незламна, з великим і щирим серцем. Найкращий син, найкращий брат, вірний друг, чудовий тато. Він мріяв про велику і щасливу родину, мріяв звільнити рідне місто від окупантів».

Саме ці риси зробили зі звичайного хлопця справжнього чоловіка, воїна та Героя, який не боявся брати відповідальність за своїх рідних, друзів, побратимів і за майбутнє України.

За службу Богдан був відзначений подяками та військовими нагородами. Серед них — відзнака Міністерства оборони України, медаль «За поранення» з девізом: «За жертву крові в боях за волю України».

У скорботі за Героєм залишилися мама, тато, брат, сестра та донечка.

Світла пам’ять і вічна слава Захиснику України Богдану Князєву.